13033 Миропіль,
вул. Центральна, 5
Можливо, що Миропіль вперше згадується 1196 року в Київському літописі як Кам'янець, проте достовірною першою згадкою про нього є записи у литовських документах 40-х років XVст. під назвою Сапогів. Пізніше став містечком, в якому у 80-х роках ХІХст. проживало близько семи сотень мешканців (Старий і Новий Миропіль). У 1923-1925рр. був райцентром. 1957 року об'єднанням сіл Кам'янка, Старий Миропіль, Новий Миропіль і Миропіль утворили селище (міського типу) Миропіль, в якому нині проживає понад 4800 осіб. Входив до Романівського району, а від 2020 року - до Житомирського.
Перший (дерев'яний) костел у Мирополі існував, принаймні, у XVIII столітті (схематизми Луцько-Житомирської дієцезії його датують навіть XVII століттям), проте він не був парафіяльним.
| Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів |
|
|---|---|
| Поточна дата: листопад, 08 | |
| 1908 | - теребовельський декан та настоятель о. Станіслав Коженьовський освятив ще не завершений храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Глещаві на Тернопільшині; |
| 1998 | - костел св. Архангела Михаїла у Кузьмині на Хмельниччині освятив єпископ Ян Ольшанський; |
| Наступна дата: листопад, 09 | |
| 1834 | - інгрес до Львівської архікатедри митрополита-архієпископа Франциска Лушина; |
| 1924 | - вмуровано наріжний камінь костелу cв. Станіслава Костки у Чемеринцях на Львівщині; |
| 1996 | - храм Діви Марії Цариці у Кобелевиці на Закарпатті освятив єпископ Антал Майнек; |
| 1997 | - костел Різдва Пресвятої Діви Марії у Коростишеві на Житомирщині консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк; |
| 2019 | - у Київській співкатедрі консекрований Апостольським нунцієм в Україні архієпископом Клаудіо Гуджеротті о. Олександр Язловецький, призначений єпископом-помічником Київсько-Житомирським; |
| 2020 | - у крипті Кам'янець-Подільської катедри поряд з єпископом-ординарієм Яном Ольшанським похоронено єпископа-помічника Яна Нємца; |
У 1818-1820 роках у Мирополі споруджено мурований храм коштом Миколая та Анни (із Дзедушицьких) Ростворовських, який 1826 (чи 1828?) року консекрував єпископ-помічник Луцько-Житомирський Ян Підгороденський (схематизми ХІХ століття датують освячення 1828 роком, а від 1904 року - 1826 роком). Миропільську парафію заснували 1831 року, з часом до нею увійшло три десятки сусідніх сіл (метричні книги тут формувались, принаймні, від 1839 року). Під час візитації парафії 1838 року костел мав три вівтарі - головний з образом Ісуса Христа Розіп’ятого, мальованим на полотні, а також бічні св. Антонія Падуанського з нижнім образом св. Анни та Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії з образом св. Миколая внизу. У крипті за спеціальним дозволом царя Миколи І перепоховали останки померлого ще 1817 року місцевого власника Антонія Дзедушицького (батька Анни), пам'ятна таблиця якого була також на стіні святині справа (схоже, що саме з його смертю і пов'язано будівництво мурованого храму). Перед костелом була невелика дзвіниця, а його територію обнесли огорожею у вигляді мурованих стовпчиків із дерев'яними штахетними решітками.
У 50-х роках ХІХст. парафію у Мирополі обслуговував адміністратор о. Ян Мілевський (тоді згадується також місцева цвинтарна каплиця, мурована ще 1830 року), а в період від 70-х до початку 90-х років 2300-3200 вірян перебувало під опікою адміністратора о. Аполінарія Орловського. У першому десятилітті ХХст. близько чотирьох тисяч парафіян обслуговував о. Йосиф Сваричевський, а перед І світовою війною - о. Олександр Машицький. У 1920-1925 роках парафію чисельністю близько п'яти тисяч вірних адміністрували спочатку о. Едуард Заянчковський, а потім - о. Антоній Трачинський. У 30-х роках ХХст. радянська влада храм зачинила, його було також частково перебудовано, зокрема, знято вежечку, пробито додатковий вихід, розібрано дзвіницю. Після ІІ світової війни колишня святиня використовувалась як складське приміщення, у ньому також розмістили спортзал.
На зламі 80-х - 90х років костел у Мирополі повернули вірянам. На початку 90-х років здійснено його перший ремонт, більш значні відновлювальні роботи провели у 2004-2009 роках. Принаймні, від початку 2010 років парафію обслуговують оо.-серцяни (згромадження Священників Пресвятого Серця Ісуса Христа).
Костели і каплиці України