БІЛИЛІВКА (Білилів, Роставець). Колишній костел Воздвиження Святого Хреста (1777, 1813). Житомирська обл., Бердичівський р-н

13642 Білилівка

Білилівка (раніше мала назви Білилів та Роставець) вважається утвореною 1071 року. Пізніше були періоди руйнування та відновлення, а документально згадується у 1604, 1605, 1607, 1608 і 1612 роках. Була містечком. На початку ХХ століття тут проживало близько 5300 мешканців, нині - майже 2200 осіб. Була волосним центром, у 1923-1925 роках - райцентром, потім увійшла до Ружинського району, а від 2020 року є частиною Бердичівського.

Перший (дерев'яний) костел у Білилівці фундував її власник Кароль Корецький, який отримав місцеву маєтність після 1633 року. Вочевидь, цей храм був зруйнований в часи козацько-польських воєн та тривалий час не відновлювався.

Важливі події
історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: лютий, 24
1903 - у Санкт-Петербурзі помер колишній єпископ-ординарій Луцько-Житомирський та Апостольський адміністратор Кам'янець-Подільський архієпископ-митрополит Могильовський Болеслав Клопотовський, похований на Виборзькому кладовищі;
1926 - інгрес до Луцької катедри ординарія Луцького єпископа Адольфа Шельонжека;
1957 - майбутній єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Станіслав Падевський висвячений на священника у Кракові єпископом Станіславом Роспондом;
Наступна дата: лютий, 25
2000 - архієпископ Мар'ян Яворський освятив нові стації Хресної дороги в каплиці Львівської семінарії у Брюховичах;
2020 - відбулась інавгурація в Одеській катедрі в якості ординарія єпископа-коад’ютора Одесько-Сімферопольського Станіслава Широкорадюка;
Фотознімок: Наполеон Орда

Наступний (і вже мурований) костел фундувала 1777 року Марія Радзивіл, яка цього ж року стала власницею Білилівки. А святиня, зрозуміло, була збудована у наступні роки. 1883 року її перебудував черговий власник містечка Петро Потоцький (у той час храм згадується під титулом св. Яна Непомуцького). За інформацією схематизмів Луцько-Житомирської дієцезії, у середині ХІХст. парафія мала титул Воздвиження Святого Хреста, каплиці у Волоському, Малишівці і Махаринцях. У другій половині 70-х років обслуговувалась настоятелем о. Андрієм Горським, нараховувала приблизно 1780 вірних, а каплиці були у Волоському, Махаринцях та цвинтарна у Білилівці. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років парафією опікувався настоятель о. Віктор Лозинський, її чисельність збільшилась до 2300 вірян, але каплиця залишилась лише на кладовищі.

Джерело фотознімка: facebook.com/kromka.mynusstosorok

Протягом першого десятиліття ХХст. парафію в Білилівці адміністрував о. Лонгін Шахін, кількість римо-католиків у ній перевищила 2800 осіб, згадувалась лише належна їй цвинтарна каплиця, а в 1907-1908 роках подавався додатковий титул храму - св. Яна Непомуцького. Перед І світовою війною парафію перейняв адміністратор о. Матвій Бриньчак, який продовжував її обслуговувати, принаймні, до 1925 року, коли чисельність вірних майже досягла 2900 осіб. У 1938 році радянська влада відібрала у них костел, а в 70-х роках його було повністю зруйновано (залишились лише підвалини).

Джерело фотознімка: facebook.com/kromka.mynusstosorok

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.