Kościoły i kaplice Ukrainy

Вельмишановний Ігоре Петровичу!

Протягом всіх років незалежності України житомирські римо-католики, починаючи від простих парафіян, настоятелів кафедрального костьолу Св. Софіїі до трьох єпископів Римсько-Католицької Церкви зверталися до голів облдержадміністрації, інших владних структур, трьох Президентів України з одним єдиним проханням – повернути віруючим приміщення обласного краєзнавчого музею (колишня дієцезіальна курія Римсько-Католицької Церкви).

Владою, у свою чергу, пропонувалося безліч варіантів вирішення цього питання – від побудови нового музейного комплексу, створення історико-архітектурного комплексу «Старий Житомир» до перенесення музею у приміщення магістрату. Також відмова повернути курію католикам обґрунтовувалася чинним законодавством – Указом Президента України «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна» від 04.03.1992 №125 ( повертати можливо лише культові споруди), а також Законом України «Про музейну справу» (вилучати приміщення музеїв можна лише за умов надання музею іншого рівноцінного приміщення).

У 2012 році було прийнято розпорядження голови облдержадміністрації від 11.07.2012 № 244 «Про створення робочої групи для вивчення питання передачі приміщення обласного краєзнавчого музею у м. Житомирі у власність Києво-Житомирсьокї дієцезії Римсько-Католицької Церкви».

Однак, наше питання так і залишилося невирішеним.

Проте, звертаю Вашу увагу на ще одну сторону цього питання, про яку не говориться. Відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій» від 21 березня 2002 року № 279 Кабінету Міністрів України доручалося розробити перспективний план заходів, спрямованих на відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема на повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у державній власності і використовуються не за призначенням. П. 4 вищезгаданого Указу передбачає рекомендувати органам місцевого самоврядування вжити заходів з відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема щодо повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (в тому числі приміщень), що перебувають у комунальній власності і використовуються не за призначенням.

В реалізацію зазначеного Указу Президента України 27 вересня 2002 р. КМУ своїм розпорядженням № 564-р затвердив перспективний план невідкладних заходів щодо остаточного подолання негативних наслідків політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав Церков і релігійних організацій. Вказаний план передбачає вивчення питання про долю колишніх культових будівель, церковних приміщень та майна, належність яких до колишньої церковної власності підтверджена відповідними архівними документами, визначення термінів повернення цих будівель, приміщень і майна в користування церквам і релігійним організаціям.

У відповідності до зазначеної нормативної бази державними органами звершувалася передача колишніх культових споруд релігійним організаціям. За роки незалежності України релігійним організаціям передано у власність 10081 культових будівель та 4513 у користування, серед них 3935 пам’яток архітектури, а також 951 колишніх некультових церковних споруд (Статистичний звіт Державного департаменту у справах релігій за 2006 р.).

Сучасна Україна вступила в період духовного піднесення. Вільна людина у справедливій державі – найвища цінність сучасної України.

Головні пріоритети діяльності держави – це людський розвиток і гідність, духовність і свобода, рівність і солідарність, громадянське суспільство та демократія, єдність і правова держава, міжнаціональна і міжконфесійна злагода, взаємна повага і толерантність, справедливість і добро.

У рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи з питань захисту власності релігійних громад №1556 (2002 р.), рекомендовано – гарантувати релігійним інститутам, власність яких була націоналізована в минулому, реституцію цієї власності у визначений термін чи якщо це неможливо, справедливу компенсацію; необхідно стежити за тим, щоб націоналізована церковна власність не приватизувалася (пункт 8).

А ще є останній – моральний аспект цього питання. Римо-католики почуваються проігнорованими, особливо, коли нашим православним братам передали Хресто-Воздвиженську церкву. Саме через відсутність відповідного приміщення м. Житомир не відвідав Папа Римський під час свого перебування в Україні.

Звертаємось до Вас з проханням вирішити питання про повернення Київсько- Житомирській Дієцезії будинку священиків.

Підписали всі владики інших конфесій Житомирської області
(за матеріалами facebook.com/wiktoria.laskowska.716)