Костели і каплиці України

Вперше Бібрка згадується у Галицько-Волинському літописі 1211 роком, наприкінці XIVст. поселення стало королівською власністю; входило до Львівського староства. У 1469р. король Казимир IV надав Бібрці самоврядування за магдебурзьким правом (за іншими даними - вперше це сталось у 1433р.), а 1569 року Зигмунт II Август підтвердив та розширив надані права. У середині XIXст. Бібрка стала центром повіту, з 1939 по 1965 роки була районним центром, а нині є містом районного підпорядкування.

Постання римсько-католицької парафії та першого (дерев’яного) костелу пов’язують з фундацією Завіни Чарного на початку XVст., перша ж документальна згадка про них відноситься до 1469 року, коли Казимир IV одночасно з наданням Бібрці магдебурзького права наділив місцевий костел додатковим майном та привілеями. Проте храм знищили нападники (ймовірно, турки і татари на початку XVIст.). У 1546-1547рр. до відновлення парафії та відбудови костелу долучився архієпископ Петро Стажеховський. Наприкінці століття бібрська парафія вже отримала статус препозитури. За архієпископом Яном Прухницьким описаний 1600 року архієпископом Яном Соліковським дерев’яний місцевий костел був спалений разом з містом на початку 20-х років XVIIст. татарами.

У 1649р. бібрський храм пошкодили козаки під час нападу. Це могла бути чергова дерев’яна святиня або ж, що виглядає більш ймовірним, уже сучасний мурований костел, споруджений у 20-х роках XVIIст. (коли парафія була інкорпорована Львівською катедральною колегією) та відомий, принаймні, з 1722 року з протоколу візитації архієпископа Яна Скарбека (у протоколі візитації згадуються, зокрема 5 вівтарів і головний з них - з чудотворним образом Матері Божої, оздобленим срібними коронами і вотами). За протоколом візитації архієпископа Миколи Вижицького від 1741р., храм мав головний вівтар Матері Божої Непорочної та бічні - св. Миколая, св. Анни, св. Антонія Падуанського і св. Йосифа, який напередодні 1765р. замінили вівтарем Христа Розіп’ятого, а також дерев’яну браму-дзвінницю на два дзвони.

Освятили костел 1771 року під титулом св. Миколая єп. Ймовірно, що вже тоді головним був вівтар св. Миколая, який 1819 року вважався таким, що перебуває у поганому стані, а колишній головний вівтар став бічним. Відомо також, що у 1821р. було споруджено парафіяльний будинок, а не пізніше 1828 року постала мурована дзвіниця на 3 дзвони. Протягом 1914-1922 років храм у Бібрці реконструювали та добудували за проектом архітектора Франциска Гурського. 09.10.1922р. костел освятив єпископ-помічник Болеслав Твардовський під титулом св. Миколая і св. Анни (роботи завершили влітку у свято св. Анни).

Спочатку бібрська парафія входила до складу деканату Рогатин, а з 1787р. - до Свірзького деканату. В середині XVIIIст. вона обіймала три десятка населених пунктів, а з кінця XIXст. охоплювала села Волове, Коцурів, Лани (згадка у 1479р.), Ланки (сьогодні - Малі Ланки), Любешка, Підгородище, Романів (1410р., збереглись 2 давньоруські городища XIст.), Шпильчина та німецькі колонії Ernsdorf і Rehfeld. 1885 року майже двома тисячами вірних опікувався парох о. Антоній Анджейовський, у 1903-1913рр. від двох з половиною до трьох тисяч парафіян обслуговував парох о. Казимир Лозинський, а в 1918 -1939рр. душпастирем понад трьох тисяч вірних був парох о. Казимир Момоцький.

У XVI-XVII століттях у Бібрці був також костел Святого Хреста, а до ІІсв. війни парафія мала 5 філіальних каплиць: цвинтарну у Бібрці фундації родини Чайковських (1894р., освячена 1896 року) [12, 13] та публічні у колонії Rehfeld (1871р.) і селах Шпильчина (1879р., освячена 1880 року), Волове (1891р.), Стоки (мурована 1934 року).

Останній парох о. Михайло Кондрат та адміністратор о. Петро Станошка виїхали відповідно у 1944 та 1946 роках до Польщі з частиною костельного майна. У 1962 році храм остаточно закрили, перетворивши його на шкільний спортивний зал. Великої шкоди костелу у вересні 1984 року завдала пожежа у верхній частині будівлі. Повернули святиню 16 листопада 1989 року, а 23 грудня костел заново освятили. Храм [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10] відремонтували, втрачені вівтарі замінили трьома з дерев’яного костелу Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у селі Тадані. Бібрська парафія, яку обслуговують отці-салезіани, у 1998 році увійшла до заново відтвореного деканату Золочів; до 2007 року до неї належав Дунаїв, а нині - Глібовичі і Плетеничі. 25 липня 2004р. єпископ Мар’ян Бучек відправив Святу Месу в честь св. Анни з нагоди 600-річного ювілею спорудження першого костелу у Бібрці та освятив [11] пам’ятну таблицю і скульптуру Матері Божої Лурдської, котру місцевий парох передав греко-католикам для нової каплиці у Бібрці.

Єпископ Бучек М., Седельник І.,
ЛЬВІВСЬКА АРХІДІЄЦЕЗІЯ ЛАТИНСЬКОГО ОБРЯДУ.
Парафії, костели та каплиці,
том 1, частина 1, видання друге, Львів, 2008