Костели і каплиці України

Перша згадка про Буськ (Бужеськ) датується 1097 роком, хоча місто виникло значно раніше як центр племені бужан, котрі разом з іншими волинськими і галицькими племенами (білі хорвати, тиверці, уличі) в XI-XII століттях заклали основи руського етносу Західної України. Буськ був столицею князівства, потім увійшов до складу Белзької волості Галицько-Волинської держави, а пізніше опинився під владою мазовецьких князів. У 1411р. князь Мезовіт надав місту магдебурзьке право. У 60-х роках Буськ перейшов у безпосереднє підпорядкування польських королів, які впродовж решти XV та XVI століть надали йому цілий ряд привілеїв. 20.11.1582р. став вільним королівським містом, яке за Австрії було центром дистрикта, з 1782р. входило до Бродівського, з 1789р. - до Золочівського округів, а у 1867-1939рр. - до Кам’янко-Бузького повіту. З 1940р. (за винятком 1963-1966рр.) Буськ є районним центром.

Перший буський костел - св. Станіслава у Старому Місті, - споруджено наприкінці XIV - на початку XV століть за князя Земовіта (тоді ж, ймовірно, виникла і католицька парафія). Проте цей храм, знищений у XVIст. татарами, був замінений збудованим 1504 року костелом Пресвятої Діви Марії у Новому Місті. За іншими (менш переконливими) даними, святиня у Новому Місті споруджена приблизно одночасно з храмом у Старому Місті і стала парафіяльною 1486 року.

1 січня 1564р. відбулося поновлення фундації парафії королем Зигмунтом Августом, а сама парафія була піднесена до рангу препозитури. У 50-х роках XVIIст. козаки Богдана Хмельницького, захопивши місто, фактично знищили його; спалили, зокрема, як парафіяльний, так і відновлений костел св. Станіслава. Невдовзі було відбудовано (з дерева) лише святиню св. Станіслава, яка до кінця XVIII століття виконувала функцію парафіяльного храму (на місці колишнього костелу Пресвятої Діви Марії виник так званий старий цвинтар).

3 жовтня 1765р. король Станіслав Август надав землю під новий костел і парафіяльний дім, а 1769 року тодішній парох о. Щепан Мікульський розпочав спорудження мурованого костелу. 1 вересня 1780 року новозбудований храм було освячено, як і попередній, під титулом св. Станіслава єп. мч. Разом з ним постали також плебанія, вікарівка і шпиталь. 30.05.1814р. пожежа знищила частину міста та, зокрема, парафіяльний костел, який реставрували лише у 1838 році. Проте після пожежі 1849 року, що завдала особливо значної шкоди місту і храму, Богослужіння прийшлось перенести до греко-католицької церкви. Костел разом з плебанією і вікарівкою вдалося відновити у 1856 році.

Святиня мала п’ять вівтарів, бічні - св. Станіслава, св. Йоана Непомуки, Пресвятої Діви Марії Непорочної та св. Антонія Падуанського. У головному вівтарі знаходилась скульптура, яка представляла Пресвяту Трійцю, та чудотворний образ Матері Божої Святого Розарію [7]. Цей образ, який Юрій Вишневецький у 1608р. подарував домініканському костелу, був освячений 31.12.1661р. єпископом-помічником Стефаном Харбицьким. А після закриття монастиря ікону перенесли до парафіяльного храму.

Від 1593 року буська парафія належала до деканату у Дунаєві (Золочеві), проте 1765 року сама стала осередком деканату, до якого увійшли 10 парафій з загальною чисельністю вірних понад 8 тисяч. У другому десятилітті XIXст. понад 3 тисячі буських парафіян проживали у трьох десятках сусідніх сіл. Парохи оо. Михайло Бленчинський (у 30-х роках), Микола Соколовський (40-60-ті роки) та Людвік Кіселевський (70-ті роки) обслуговували понад 4 тисячі вірних. У 80-ті роки п’ятьма з половиною тисяч парафіян з міста та двох десятків сіл опікувався парох о. Антоній Керник. Принаймні, у 1900-1913рр. душпастирем від семи до восьми з половиною тисяч вірних був парох о. Казимир Актиль, а у 1922-1944рр. - парох о. Адальберт Стуглик. З липня 1939 року і до ліквідації парафії тут працював вікарієм майбутній єпископ-помічник Опольський о. Антоній Адамюк.

У 1944-1946рр. частина парафіян разом зі священиками виїхала до Польщі. Серед костельних речей, які вони забрали зі собою, була чудотворна ікона Матері Божої Святого Розарію [7] (сьогодні знаходиться у костелі в Новому Брусні біля Любачева). Буський храм, в якому за радянських часів розташували фільмотеку, повернули римо-католикам 1990 року. У 1991р. єпископ-помічник Рафаїл Керницький OFM Conv освятив костел, розпочалася робота по його відновленню. 08.02.1992р. святиня [1, 2, 3, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13] була заново відкрита для вірних. Парафія, що обслуговується отцями-салетинами, нині включає також Олесько та Стоянів.

Домініканські монастир та костел, споруджені у Новому Місті на початку XVIIст. завдяки Юрію Вишневецькому, були відбудовані після знищення у 1654р. козаками, проте 14.04.1787р. їх закрила австрійська влада (храм використовувався не за культовим призначенням, частину будинків розібрали). На місці зруйнованого ще козаками костелу Святого Духа у Середньому Місті згодом збудували надгробну каплицю Мієрів, пізніше - Бадені [14].

Єпископ Бучек М., Седельник І.,
ЛЬВІВСЬКА АРХІДІЄЦЕЗІЯ ЛАТИНСЬКОГО ОБРЯДУ.
Парафії, костели та каплиці,
том 1, частина 1, видання друге, Львів, 2008