|
Каплицю у селі Дубрівка, яке після війни стало Дібрівкою, збудували, ймовірно, у XVІст. біля джерела з цілющою водою. О. Фредерик Алембек під час візитації 1642 року згадує її як муровану,
що мала три вівтарі, проте головний перенесли у парафіяльний костел у Самборі. За протоколом візитації Перемишльського єпископа Вацлава Сераковського від 1753р.,
окрім головного вівтаря св. Варвари з однойменним чудотворним образом першої половини XVIIст., були ще 4 вівтарі - Матері Божої Святого Скапулярію, свв. Петра і Павла, св. Урсули та св. Миколая.
У 1794р. відбулося відновлення чудотворної ікони. За переказами, образ Мучениці за віру не раз рятував місцевих жителів від лиха та неприятельського спустошення.  З першої половини XIX століття святиня належить парафії у Стрілковичах Самбірського деканату Перемишльської дієцезії, очевидно, тоді ж її грунтовно перебудували, оскільки пізніше
у документах вона згадується як костелик з датами побудови (1830р.) та освячення (1856р.), який мав лише один вівтар - св. Варвари. Чисельність дубрівських парафіян становила від 3 сотень на початку
XXст. до 4 сотень наприкінці 30-х років.  У 1944 році костел, у якому відправляли Меси на Зісланна Святого Духа та день св. Варвари, отримав пошкодження під час воєнних дій. Радянська влада його розібрала, а незамерзаючу криницю біля неї
наказала засипати. Чудотворний образ св. Варвари розмістили у костелі в Стрілковичах. Не зважаючи на заборону, люди приходили сюди, щоб помолитися, а згодом і відкопали чудодійне джерело. У 1994
році римо-католики Дубрівки розпочали відбудову колишньої святині, а завершили - у Ювілейному Році. 3 грудня 2000 року Львівський архієпископ-митрополит Мар’ян Яворський
освятив відновлену каплицю [3], у якій встановлено копію чудотворної ікони св. Варвари [5]. 04.06.2006р. кардинал М. Яворський відправив Службу Божу біля дубрівського костелу [1, 2]. Нині святиню
обслуговує настоятель парафії у Старому Самборі. Єпископ Бучек М., Седельник І.,
ЛЬВІВСЬКА АРХІДІЄЦЕЗІЯ ЛАТИНСЬКОГО ОБРЯДУ.
Парафії, костели та каплиці,
том 1,
частина 1, видання друге, Львів, 2008,
(переклад з польської на українську - авторський)
|
