Костели і каплиці України

УкраїнськаРусскийPolski
КАТЕДРИ, КОСТЕЛИ, КАПЛИЦІПОДІЇ, ДОКУМЕНТИ, ПУБЛІКАЦІЇСВЯТІ, АРХІПАСТИРІ, ПАСТИРІ
Події, документи і публікації / 2010-2019 РОКИ / 2011 / Серпень: 26
Аудіо-книга
«Священик до нутра кісток.
Отець Серафим Кашуба OFM Cap»
04.08.2011 ХрЗ А v Паломництво ‘Мелітополь-Запоріжжя‘. Перша половина шляху
04.08.2011 Лвв А Слово кард. Яворського до книги ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘
03.08.2011 Лвв А 2.1.23. Дрогобич (Львівської області)
01.08.2011 ОдС Реколекції в Євпаторії у Криму
01.08.2011 КмП ІІІ фестиваль «Подих життя» у Тиврові Вінницької області
01.08.2011 Лвв А Вступ до книги ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘
1 2 3

2.1.23. Дрогобич (Львівської області)

  03, Серпень, 2011   Інша публікація 03.08.2011 12:00

У 1991р. Дрогобич відзначив свій 900-річний ювілей. Неподалік з Xст. існувало поселення Бич, яке наприкінці XIст. зруйнували половці. Уцілілі його мешканці заснували 'Другий Бич', що і дало назву місту (серед галицьких міст згадується у 'Списку городів руських', складеному у XIVст.). Дрогобич був одним із центрів солеваріння Київської та Галицько-Волинської Русі, а також Польскої Корони. У 1422р. отримав магдебурзьке право, став садибою невеликого повіту та староства Перемишльської землі Руського воєводства. Наприкінці XIX та у більшій половині XX століть - регіональний осередок видобутку нафти та газу, а також їх переробки. У 1939-1959рр. був обласним, а нині є районним центром та містом обласного підпорядкування.

У 40-х роках XIVст., коли Дрогобич увійшов до складу Польщі, король Казимир III за згодою православного єпископа з Перемишля передав дерев’яну церкву Пресвятої Діви Марії для потреб релігійної громади католиків (за іншою версією, дерев’яний костел Діви Марії було споруджено 1370 року). У будь-якому випадку цей храм (після числених нищень і відбудов) у якості філіального прослужив до 1788 року, коли його перенесли до Новошиць як греко-католицьку церкву. У парафіяльній святині залишились лише кілька древніх православних ікон (на дошці, з руськими написами) зі старого костелу, зокрема образ Богородиці з Дитятком [4], що, разом з іншими фактами, свідчить на користь версії передачі церкви під костел.

У грудні 1392р. король Владислав Ягайло, перебуваючи у Дрогобичі, видав документ про закладення нового мурованого готичного костелу, який мав бути одночасно і оборонною спорудою (ця дата є також формальним початком католицької парафії у Дрогобичі). Ймовірно, що під храм була виділена територія замку руського воєводи, а при його спорудженні використані рештки цього замку (наявність старіших за костел фрагментів фундаменту та стін підтвердили дослідження працівників інституту 'Укрзахідпроектреставрація', проведені у 1980-1988рр.). При освяченні храм отримав титул Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Варфоломія. У 1511р. костел відбудували після значних пошкоджень, яких він зазнав під час нападу на місто татарів, волохів і турків. 25.05.1511р. Львівський архієпископ Бернард Вільчек на прохання перемишльського єпископа освятив храм під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Варфоломія і 3 вівтарі: Христа Розіп’ятого, св. Миколая і Матері Божої (цю подію пізніше зобразили в росписі стіни західного нефу [5]). У 20-х роках було встановлено вівтар св. Марії Магдалини, а в 30-х - св. Лаврентія. У 1612р. Баковський єпископ Валеріан Любенецький освятив новий головний вівтар з образом Успіння Пресвятої Діви Марії.

Напади на місто, що супроводжувались руйнуваннями святині та втратами серед католицької спільноти, продовжувались і далі, зокрема, у 1594, 1624 та 1648 роках. У 1664р. костел частково відновили та освятили під тим же титулом, а завершили реставрацію 1681 року. У протоколі візитації єпископа Кшиштофа Шембека від 1722р. згадуються вівтарі Божого Тіла, Матері Божої, св. Анни, св. Антонія, свв. Йоана Хрестителя і Варфоломія, Марії Магдалини, Миколая, Станіслава Костки, Франциска та Святого Хреста тощо, а Перемишльський єпископ Вацлав Сераковський у 1743р. засвідчує наявність 13 вівтарів.

Протягом XVII-XXст. перебудовано оборонну вежу на дзвіницю (1739р.); переобладнано старі та виготовлено нові вівтарі (у 1760р. за пароха о. Антонія Коцельського - новий головний вівтар, 1780 року - новий вівтар Преображення Господнього, у 1890р. - вівтар Пресвятого Серця Ісуса); у 1790-1800рр. за о. Ігнатія Яроцького споруджено каплицю Матері Божої Святого Розарію; ліквідовано бійниці та понижено дах (1790-1793рр.); проведено реставрацію у 1881-1882, 1906-1913 та тридцятих роках; встановлено 3 вітражі роботи краківських майстрів (1914р.); виготовлено 3 дзвони на заміну реквізованим австрійською владою (після Iсв. війни); відновлено фрески (1934-1937рр.).

Ще у 1398р. парафія увійшла до складу Перемишльської дієцезії, а 1558 року була інкорпорована до Капітулу Холмської катедри, у складі якого перебувала аж до 1788 року. З утворенням деканатів вона належала спочатку до Самбірського деканату. У 1596р. дрогобицьких парохів піднесли до гідності препозитів. У 1785р. парафія обіймала 31 населений пункт. Через три роки із Самбірського деканату виділили Дрогобицький з дев’ятьома парафіями, а у 1912р. з Дрогобицького деканату виокремили дві парафії у новостворений деканат Рудки. 1913 року понад 15 тисяч парафіян з міста та двох з половиною десятків сіл обслуговували настоятель о. Ян Шалайко і два вікарія - оо. Антоній Кузяра та Адам Хлєбінський. У 1933р. понад 13 тисячами вірних, що проживали у місті та 11 селах, опікувався парох о. Казимир Котуля з вікаріями оо. Войцехом Литвином та Станіславом Брисєм.

На теренах парафії діяли костели св. Михаїла (кармелітів) та Імені Пресвятої Діви Марії (капуцинів) та каплиці на Млинках [13] (споруджена перед IIсв. війною) і цвинтарна 1860 року Святого Хреста. Окрім того, свої святині мали сестри-серафітки (Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії 1905 року) та сестри-служебниці. Після війни у 1946р. в парафіяльному будинку розмістили відділ охорони здоров’я, а у 1955р. - музичну школу. 29.06.1949р. костел [1, 2, 3, 8] закрили, розташувавши у ньому склад театрального та іншого реквізиту. 1980 року вирішили створити у святині музей релігії та атеїзму, розпочали її ремонт, який тривав роками. У грудні 1989р. храм повернули, а 23.12.1989р. Перемишльський єпископ-помічник Степан Москва його освятив. У квітні наступного року після сорокарічного мовчання дзвін 'Варфоломій' знову покликав вірних до святині [6, 7, 9, 10, 11, 12]. 15.11.1993р. парафія заснувала часопис 'Радість Віри', який нині видається як архідієцезійний. 14.11.2004р. єпископ Мар’ян Бучек відправив Службу з нагоди 15-ліття відновлення костелу. Нині дрогобицька парафія, на теренах якої окрім дієцезійного настоятеля працюють отці-боніфратри, котрі 2003 року спорудили тут свій чернечий дім [18], а також сестри-серафітки, охоплює також село Волоща.

Костел св. Михаїла та монастир кармелітів збудували на початку XVIIIст., а 1753р. єпископ Сераковський освятив храм. У 1789р. австрійська влада закрила монастир, частину костельного майна перенесли до парафіяльної святині. 1795 року костел став греко-католицькою церквою, а нині є церквою Пресвятої Трійці [14, 15].

У 1914р. в Дрогобичі за проектом Франциска Єллонека розпочали будівництво нового костелу, яке завершили лише 1933 року. У 1934р. храм та територія навколо нього були передані отцям-капуцинам, які 1935 року оселилися у новозбудованому монастирі. 16.09.1936р. Перемишльський єпископ-помічник Войцех Томака освятив костел під титулом Імені Пресвятої Діви Марії. Храм [16] мав 3 вівтарі, в тому числі неоготичний дерев’яний головний вівтар, виготовлений наприкінці 30-х років. 1946 року ченці з частиною костельного майна виїхали до Польщі, а костел було закрито. У 1996р. колишня католицька святиня стала греко-католицькою церквою Віри, Надії та Любові [17].

Єпископ Бучек М., Седельник І.,
ЛЬВІВСЬКА АРХІДІЄЦЕЗІЯ ЛАТИНСЬКОГО ОБРЯДУ.
Парафії, костели та каплиці
,
том 1, частина 1, видання друге, Львів, 2008

ІНШІ ПОДІЇ ЧИ ПУБЛІКАЦІЇ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж Місце події: Львівська архідієцезія / Львівська обл.; Рубрики і підрубрики: 1. МАС-МЕДІА, ВИДАННЯ / Книжки / 'Парафії, костели і каплиці', 2. ЦЕРКОВНІ ОБ'ЄКТИ / Храми, 3. АРХІПАСТИРІ УКРАЇНИ / Публікації, інтерв'ю; Джерела і автори: 1. Редакція / Авторський матеріал, 2. Архіпастирі України / Особи / Бучек М., єп., 3. Світські / Особи / Седельник І.; Характер матеріалів: ПУБЛІКАЦІЇ / Інші публікації; Тип матеріалів: 1. Тексти, 2. Фотознімки
Роки і місяці
Місце події
Рубрики і підрубрики
Джерела і автори
Характер матеріалів
Тип матеріалів
Костели і каплиці України
Єпископ Мар'ян Бучек (Харків - Львів)  &  Ігор Седельник (Львів)
© 2014 - 2019.08 (1 236 034)