|
До 15 серпня вийде з друку книга єпископа Мар'яна Бучека, Лариси Литвинюк та Наталії Статкевич під редакцією Ігоря Седельника 'Служив Богу і людям.
Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv' обсягом у 256 сторінок. У своєму слові про єпископа Рафала Керницького Львівський архієпископ-емерит
кардинал Мар'ян Яворський написав у цій книзі: 'Отця Рафала Керницького, францисканця, вперше я зустрів у Кракові, коли він приїхав до нас,
розмовляв з ним, але ще раніше добре знав, що о. Рафал Керницький багато років є парохом Львівської катедри і провадить усе душпастирство у Львові і
околицях.  Переконаний, що Святіший Отець іменував о. Рафала єпископом-помічником, бо знав, що усе душпастирство у Львові та
околицях трималося на ньому. Тому, вважаю, це було правильне рішення - призначити його єпископом у Львові, і це не лише нагорода за його працю, але й велика підтримка
тих, кому о. Рафал служив довгі роки. Єпископська консекрація 3 березня 1991року - одна з найпам’ятніших подій у моєму житті. Дуже багато років у Львові не
було єпископа і Святіший Отець своєю милістю дав мені допомогу, двох єпископів - о. Рафала Керницького і о. Маркіяна Трофим’яка.
Також був консекрований для Кам’янця-Подільського о. Ян Ольшанський. З огляду на те, що бракувало єпископів і
взагалі священиків, це був великий дар для нашої Архідієцезії та й усієї Церкви. Думаю, що нам потрібно за все це постійно дякувати Господу через Святішого Отця.
Я часто розмовляв з о.-єпископом Рафалом і знаю трохи його життя, зокрема про вступ до ордену францисканців, про його працю, про труднощі, які мусив долати,
про його перебування в таборах. Але що мене найбільше вразило - це душевний спокій, який випливав з повної його довіри до Господа. Це був сумлінний священик, який ніколи
не сумнівався, лише увесь час працював для людей. Він залишив по собі пам’ять як про людину, яка найбільше була віддана Христові, та яка повністю служила людям. Він
допомагав усім: нашим латинським священикам, і греко-католикам, по-справжньому служив кожному, хто приходив до нього, і це було чудово. І після його смерті люди
висловлювали йому повагу і віддавали почесті за присвяту усім і кожному зокрема. Зустріч зі Святим Отцем Йоаном Павлом ІІ в
Любачеві - це було щось надзвичайне! Святіший Отець, побачивши о.-єпископа Рафала, обняв його і вигукнув: «Хто ж не знає отця Рафала Керницького!». Це було
так, ніби зустрілись два давні приятелі, які добре знають один одного. Мушу сказати, що це була для мене така велика радість.  Єпископ Керницький був головою комісії єпископату у справах покликань. І я думаю, що насамперед своєю особистістю, своїм прикладом і своїм
життям він найбільше залучив у Львові тих, хто пізніше пішов до священства. Ще раніше як священик, а пізніше як єпископ він дуже багато допомагав тим юнакам, які прагнули
стати духовними особами, підготуватися до священства як латинського, так і греко-католицького обряду. Я дуже переживав похорон отця Рафала. Вражала та
велетенська маса людей, яка прийшла порощатись з ним. Не було можливості провести процесію навколо катедри з огляду на натовп, який щільно стояв навколо костелу. Це був
вираз тієї щирої вдячності не лише римо-католиків, але й вірних Східної Церкви, які прийшли вшанувати священика, котрий у найважчі часи був повністю відданий і
присвячений їм. Для мене дуже цінним є те, що міг побачити, як той увесь люд, сповнений скорботи, був вдячний за цю відданість. Ця його присвята людям мене надзвичайно
вразила в його душпастирській послузі. О. Рафал мав записничок, у якому були занотовані імена тих вірних, котрих він відвідував, до котрих у визначені дні
мав приїхати, щоб їх висповідати. Це була істинно найглибша послуга священика тоді, коли люди не могли прийти до храму, коли не було священиків. Він їздив по всій
Львівській області, а деколи і далі, щоб дати розгрішення і уділити Святого Причастя. Не тільки архієпископ Стернюк, але всі греко-католицькі священики, які
прибули на похорон, висловлювали велику вдячність отцю Рафалу, який дійсно відкрив катедру для всіх. Я думаю, що то була гарна співпраця, і отець-єпископ
Рафал залишив нам винятковий зразок і приклад пастирського служіння. Коли йдеться про мої найбільші особисті спогади, то повинен сказати, що увесь час дивувався,
як о. Рафал Керницький після того, як я приїхав до Львова, був повністю відданий мені як архієпископу. З ним я мав дуже гарну, співчутливу, повну співпрацю.
Думаю, що отець-єпископ Рафал дійсно заслуговує на те, щоб розпочати його беатифікаційний процес.'  Книжку можна буде придбати у львівському костелі св. Антонія, а 10 вересня (після презентації) - у кафедральному соборі.
|
