|
До 15 серпня вийде з друку книга єпископа Мар'яна Бучека, Лариси Литвинюк та Наталії
Статкевич під редакцією Ігоря Седельника 'Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv'. 4 серпня було опубліковане слово до цієї книги про єпископа Рафала Керницького Львівського архієпископа-емерита кардинала Мар'яна Яворського, а нині подаються надруковані у книжці слова про отця Рафала Львівського митрополита архієпископа Мечислава Мокшицького та настоятеля францисканського костелу св. Антонія у Львові о. Владислава Лізуна OFM Conv.  Архієпископ Мокшицький: 'Єпископ Рафал - це постать, котра криє в собі велику історію та багатство життя Церкви Львівської
архідієцезії. Саме Йому Боже Провидіння в нелегкі часи доручило дбати про вірних, незалежно від обряду чи національності, у тому числі і греко-католицьких, огортаючи усіх
своїми служінням та опікою. Моя перша зустріч з о. Рафалом відбулася у Львові 1989 року в архікатедрі, де я мав можливість відправити Євхаристію. Знаючи про
великий авторитет і особливу харизму цього духівника, я попросив, щоб Він мене висповідав. Цей священик справив на мене велике враження. Побачив у Ньому передусім Божу
людину, в котрій вирує глибоке внутрішнє життя, людину енергійну, усім серцем задіяну в душпастирські справи, яка достеменно знає життя суспільства. Наступні наші зустрічі
мали місце у 1990 році, коли я приїжджав до Львова з єпископом Мар’яном Яворським, будучи його секретарем. Під час цих зустрічей мав нагоду більше дізнатися
про цю «легендарну» постать, котра все більше й більше мене захоплювала. Милувалося око, коли бачив, як кожного разу отець Рафал з великою повагою вітав
Адміністратора з Любачева, коли єпископ Яворський перетинав кордон Медика-Шегині. Отець Рафал щиро радів від зустрічі з Єпископом Церкви, яку
так незмірно любив і якій безмежно служив. З великим ентузіазмом та вдячністю вірні прийняли номінацію Святішого Отця Йоана Павла ІІ
на призначення отця Рафала єпископом-помічником у Львові. Такий великий жест за відвагу й «витривалість у вірі батьків» вчинив Папа Римський для цього
священика, а в його особі для всієї Церкви Львівської архідієцезії. Єпископ Рафал залишився й надалі тим же священиком: відданим, скромним, убогим, а
передусім - батьком. Нині єпископ Рафал спочиває в крипті катедри, але водночас залишається живим у серцях мешканців Львова та Західної України. Маю надію,
що невдовзі Добрий Пастир допоможе нам вписати до сонму святих ім’я єпископа Рафала для більшої слави Бога й на благо вірних Львівської Церкви'.  Отець Лізун: 'Єпископ Рафал Керницький завжди був відданий людям і Церкві. Його шанували за пастирську працю в катедрі - за Святі
Меси, за послугу у конфесіоналі, за проголошення Слова Божого з амвона. Про себе не любив розповідати. Ми намагалися його розпитувати про важкі часи, а він відповідав:
«Був час, коли потрібно було за Церкву страждати, і ми страждали» і переходив на іншу тему. Коли я приїхав до Винників і
зауважив єпископу Рафалу, що там нічого немає, він запитав: «А дах є?» - «Є!» - «То що тобі ще треба? Решту якось доробиться». Він з гумором підходив до
усіх важких справ. Труднощі ніколи не вибивали його з колії, він виконував душпастирську послугу за будь-яких умов. Колись довірені особи провели його до шпиталю, щоб він
таємно висповідав хворих, а інші, котрим він також довіряв, привели туди працівників органів держбезпеки, які хотіли його піймати. Коли йому відмовили у можливості
уділяти Євхаристії в катедрі, він навчав, катехізував та сповідав навіть прибираючи у Стрийському парку. Таємно відправляв і тут, у костелі св. Антонія. Допомагав
дуже багатьом людям. При веденні церковних книг усіх охрещених, котрі не мали жодних державних посад, записував в одну книгу - для влади, а тих, хто міг би втратити
роботу, записував у другу. Коли усвідомив, що мусить працювати не лише для поляків, але й для українців, він прочитав усі твори Тараса Шевченка. Зробив це, щоб пізнати
дух цього народу. Говорив, що «мусимо триматися в єдності, і щоб про це у катедрі не забували, бо якщо розпорошимося, то нічого після нас не залишиться». Завжди поважав
ієрархію, і як єпископ-помічник, вирішуючи термінові справи у час відсутності архієпископа Яворського, завжди цікавився, а що сказав архієпископ. З
чернечого життя він виніс те, що треба завжди бути там, де є справи Божі - Свята Меса, сповідь, таїнства. Він усе віддав людям, цій Церкві, як кожний добрий пастир,
який на зразок Христа, ступає по цій землі'.  Книжку можна буде придбати у костелі св. Антонія, а 10 вересня (після презентації) - у кафедральному соборі.
|
