
4 липня 2017 року у костелі св. Флоріана у Шаргороді на Вінничині місцеві парафіяни та численні приїжджі вірні провели в останню земну подорож
о. Альберта Зенона Туровського OFM, котрий відійшов до Дому Отця 2 липня в Ковелі, де з ним 3 липня уже попрощались, а від 1983 року опікувався шаргородською парафію
та після заснування тут францисканського монастиря у 1993 році став його настоятелем. Жалобну Святу Месу очолив ординарій Кам’янець-Подільський єпископ Леон Дубравський
OFM, якому співслужили єпископ-помічник цієї дієцезії Радослав Змітрович OMI та понад 85 священиків з України та з-за кордону. Розділити скорботу з католиками
прийшли також і православні священики. Наприкінці Служби міністр провінції св. Архангела Михаїла ордену Братів Менших в Україні о. Даниїл Ботвіна OFM сказав: «Хочу подякувати Богу, що
покликав його як одного з перших францисканців, який мав відродити провінцію. Його покликання стало покликанням не тільки для нього. Він показав, як у францисканському ордені можна служити
багатьом людям». Також було зачитано лист ординарія Одесько-Сімферопольського єпископа Броніслава Бернацького, який не зміг приїхати на прощання.
|
|
Коли жалобна процесія вирушила з храму св. Флоріана до міського цвинтаря, обабіч центральної вулиці стояли численні люди, деякі з них співали разом з учасниками процесії. Труну з тілом о. Альберта
проводжав, здавалось, увесь Шаргород. Тіло померлого священика знайшло останній відпочинок поряд із могилою загиблого деякий час тому о. Пасхаліса Антонія Нємченка OFM. Відправивши похоронний обряд
і освятивши могилу, владика Леон, не стримуючи сліз, звернувся до о. Альберта з останніми словами: «До зустрічі, брате, в Небесному Царстві», і висловив особливу подяку за шаргородську Хресну дорогу,
за будівництво якої відповідав покійний.          
Отець Альберт Зенон Туровський, син Ернеста і Ядвіги Лаговської, народився 10 серпня 1948 року в с. Василівка Житомирського району Житомирської області. Вступив до ордену Братів Менших 31 серпня 1982 року.
31 серпня 1983 склав перші обітниці, а 21 серпня 1986 року – вічні обітниці. Таїнство Священства прийняв 29 травня 1983 року. Протягом священицького служіння отець Альберт був настоятелем парафій св. Флоріана
в Шаргороді, де у 2008-2013 роках був відповідальним за ведення будівництва Хресної дороги, св. Йоана з Дуклі в Житомирі, Знайдення Господнього Хреста в Чуднові на
Житомирщині. Працював також вікарієм у Будславі (Булорусь), Судовій Вишні на Львівщині та Полонному на Хмельниччині. Останні роки життя отець Альберт прожив у
монастирі в Ковелі. Він виховав цілі покоління. Проповідник, сповідник, духовний асистент францисканського ордену світських, наставник та духовний батько – у такому служінні отець Альберт реалізував своє
францисканське і священицьке покликання, віддано служив людям.
|